термін зоопсихологія виник в середині XIX століття, коли з’явився інтерес до вивчення поведінки тварин, і, в перспективі, до питання про походження психіки людини. На самому початку це були в основному антропоморфічні міркування, до яких додавалися різні спостереження натуралістів.
1. Великий вплив на наукове співтовариство мали погляди Дарвіна на питання про психіку людини. Дарвін говорив, що різниця між психікою людини і вищих тварин, як би вона велика не була, це різниця в ступені, а не в якості. І це свого роду епіграф до багатьох досліджень XX століття.
2. На початку XX століття відбулася важлива подія, яка поклала початок експериментальному дослідженню проблеми. У 1902 році Володимир Олександрович Вагнер захистив дисертацію «Об’єктивний метод в зоопсихології», і з цього моменту зоопсихологія почала оформлятися як самостійний напрямок. Причому це був широкий підхід, в якому він проголосив йде від Дарвіна порівняльний метод дослідження. Необхідність порівняння, вивчення філогенезу, онтогенезу-тобто всі ті принципи, якими керується сучасна наука, досліджуючи поведінку і психіку тварин.
3. Дуже важлива подія в розвитку цієї галузі знань-це поява робіт Надії Миколаївни Ладигіної-Котс, найбільшого вітчизняного вченого, найталановитішої жінки, скрупульозного дослідника. Вона разом зі своїм чоловіком Олександром Федоровичем Котсом була засновником, творцем, хранителем дарвінівського музею. У 1913 році вона придбала дитинча шимпанзе, піврічного Йоні, і протягом двох з половиною років вивчала його поведінку, психіку, фізіологію. На той момент вона була ще студенткою. Тим не менш, Надія Миколаївна створила повний звід знань про психіку і поведінку наших найближчих родичів. У 1923 році вона опублікувала книгу «пізнавальні здібності шимпанзе». А потім, коли народився її власний син, вона вивчала і описувала його поведінку з тією ж скрупульозною і за тими ж пунктами, як і у випадку з поведінкою Йоні. І в 1935 році вийшла її книга «Дитя шимпанзе і дитя людини», зараз вона перевидана і доступна для бажаючих в Інтернеті і в паперовому варіанті.
4. Це фактично була перша спроба ґрунтовного і фундаментального порівняльного вивчення онтогенезу психіки людини і шимпанзе, в якій була отримана маса принципових фактів. Але найголовніше, що в цих дослідженнях Надія Миколаївна першою зафіксувала той факт, що у тварин є зачатки мислення. Протягом усього життя вона досліджувала мислення тварин, розглядаючи його як передумову мислення людини. І хоча вітчизняна зоопсихологія досить широко досліджувала психіку тварин на різних рівнях філогенезу, у визначенні цієї науки значаться слова про те, що вона вивчає передумови і передісторію людського мислення і свідомості.
5. Дослідженнями в області психіки тварин в даний час займаються не тільки і не стільки психологи. На Заході вони називають себе порівняльними психологами, або експериментальними психологами. У нас проблемами вищих психічних функцій займаються фізіологи. Психологи просто більше вивчають людину, ніж тварин, так розвивалася наука, так складалася ця ситуація. Але предмет-психологія тварин-існує, і його досліджують вчені різних напрямків. Вивчаючи поведінку за допомогою різних підходів, вони вносять в пізнання психіки тварин дуже багаті і різнобічні вклади. Важко було припустити, що ця область буде досліджуватися настільки широко і настільки докладно.
6. Поряд з розвитком зоопсихології як самостійного наукового напрямку, в нашій країні і в світі розроблялися інші підходи до вивчення поведінки і психіки тварин. Потужно розвивалася етологія, заснована Лоренцем і Тінбергеном, яка вивчала вроджені основи поведінки. Фізіологи стали досліджувати багато сторін поведінки і психіки тварин, в тому числі і мислення. І поступово предмет розподілився між різними науками.
7. У той же час термін зоопсихологія почав застосовуватися більш широко. На заході в середині XX століття виходив німецький журнал, який розглядав не тільки проблеми психіки тварин, а й проблеми вроджених основ поведінки. Тому в даний час термін зоопсихологія ділить свої дослідження, поле діяльності та досягнення з іншими науками і входить як один з компонентів в таке більш широке сучасне поняття когнітивних наук – cognitive science, – яке з різних сторін досліджує процес пізнання у людини і у тварин.
